Якщо збавити темп, то підвищення пенсійного віку може розтягнутися на життя кількох поколінь

Якщо збавити темп, то підвищення пенсійного віку може розтягнутися на життя кількох поколінь
Чи погодиться уряд під тиском МВФ на підвищення пенсійного віку? Яку модель пенсійної реформи обере влада? На сьогодні це найдискусійніші питання.
Провідний науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України Лідія Ткаченко, вважає, що квапитися з введенням обов’язкових накопичувальних пенсійних систем не варто, а підвищення пенсійного віку – насправді менш болісний крок, ніж здається.

– В Україні більшість проблем пенсійної системи пов’язані з недоліками регулювання, з недостатньо виваженим та обґрунтованим підходом до планування діяльності пенсійної системи.

На сьогодні, найбільш чутливе питання – підвищення пенсійного віку. З одного боку на Україну тисне МВФ – фонд вимагає від уряди піти на цей крок. З іншого боку наші урядовці продовжують вважати, що це найгірше, що можна зробити.

НАСПРАВДІ ПІДВИЩЕННЯ ПЕНСІЙНОГО ВІКУ СТОСУЄТЬСЯ НЕ ПЕНСІОНЕРІВ, А ПРАЦЮЮЧИХ ЛЮДЕЙ

Підвищення пенсійного віку передбачає, що молоді покоління будуть працювати довше.

Коли ми говоримо про необхідність підвищення пенсійного віку, ми говоримо про необхідність змінити сферу зайнятості, підвищити якість робочих місць.

І навіть якщо підвищувати достатньо швидко, це не відбудеться в одну мить. Підвищення пенсійного віку для жінок, яке відбувається зараз, відбувається протягом десяти років.

Якщо взяти повільніший темп, то підвищення пенсійного віку може розтягнутися на життя кількох поколінь.

Щодо солідарної системи – через те, що у нас бюджет Пенсійного фонду складається наполовину з коштів державного бюджету, на її адресу звучить дуже багато критики. Мовляв, вона себе віджила і є пережитком радянської епохи.

Насправді, солідарна система – нормальний продукт для суспільного перерозподілу коштів, і вона якнайкраще забезпечує функцію щодо мінімального індивідуального доходу для літніх людей.

Звісно, дуже бажано, щоб накопичувальні системи розвивалися в Україні. Але вони апріорі не повинні бути державними. Вони повинні бути ринковими, і дуже добре якби вони були корпопаратвними. Це зменшить індивідуальну відповідальність людей та адміністративні видатки. Основна відповідальність в такому випадку лягає на роботодавця.

Запровадження другого рівня пенсійної системи, який передбачає перехід на обов’язкову накопичувальну систему, дуже небезпечне. В Україні дуже слабка банківська система. Саме тому накопичувальні системи не варто робити зараз ані державними, ані обов’язковими.

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов'язані.