Чому поганих кредитів стало більше

НБУ оцінив проблемні кредити у банківській системі на рівні 57%. Ця цифра на перший погляд виглядає катастрофічною. Але треба розуміти, що це – оцінка проблемних кредитів за новими правилами, які почали діяти тільки з початку року.

До дефолтних кредитів банки, згідно із постановою НБУ, мають відносити кредити позичальникам, у яких відсутній персонал, необхідний для операційної діяльності або майно та основні засоби (тобто, наприклад, коли кредит взятий на неопераційну компанію).

Також до дефолтних кредитів за новими правилами відносять кредити, які були реструктуризовані: якщо, наприклад, боржнику списали частину боргу або капіталізували відсотки за ним поза рамками закону про фінансову реструктуризацію, або ж якщо позичальник не подав до банку фінансову звітність тощо.

І до, і після кризи іноземні інвестори та материнські структури українських банків спиралися в оцінці проблемних кредитів на дані міжнародного аудиту. Ці цифри вважалися грубими орієнтирами для оцінки рівня проблемних кредитів за відсутністю надійних даних за українськими стандартами фінансової звітності.

Так, наприклад, на кінець 2016 року в банку Креді Агріколь було лише 20% дефолтних або прострочених кредитів, у Райффайзенбанку Аваль прострочена та дефолтна заборгованість становила 28% портфелю, в ПУМБ аудитори знайшли 41% прострочених або знецінених кредитів

Реальну картину покращення або погіршення фактичного стану обслуговування кредитів позичальниками у 2017 році також можна було би прослідкувати на динаміці процентних доходів банків. Цей показник теж недосконалий, бо не відображає фактичного грошового потоку, а лише нараховані банком відсотки за кредитами, але в динаміці фактичне погіршення стану обслуговування боргів, тим не менш, було би помітним.

Протягом 2016 року динаміка процентних доходів помірно зростала. Це означає, що позичальники платили відсотки за кредитами трохи краще. Падінням наприкінці року процентні доходи зобов’язані націоналізації Приватбанку, обслуговування кредитів якого, ймовірно, різко погіршилося.

Отже, реального погіршення якості банківських активів, судячи з динаміки процентних доходів, не відбувається.

Зростання проблемних активів в частині кредитування неопераційних компаній після перегляду методології може бути як результатом “сірих” практик кредитування пов’язаних осіб, так і неприємною національною особливістю економіки, особливо торгівлі. Для захисту свого майна та із метою оптимізації оподаткування власники компаній часто структурують бізнес через багато структур (ТОВ, ФОП тощо). Потім банки вимушені трактувати ці кредити як проблемні через низький рівень платоспроможності таких компаній та жорсткі норми банківського законодавства.

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов'язані.